ПРО ЗАСНОВНИЦЮ:
Фотограф, закрійник одягу, СММ-щик, Бренд менеджер, Бьюті-майстер, Контент-майстер, дизайнер і майстер власного бренду прикрас ручної роботи “Marichka Dorosh”, дизайнер і майстер власного бренду по виготовленню декору ручної роботи “Colarius”, інформаційний продюсер на міжнародному інтернет-порталі - невелика кількість усього, чим я займалась останні 12 років ДО повномасштабного вторгення.
Волонтерство, як стиль життя. Поклик, який закладений в ДНК.
Вже багато років я періодично допомагаю зоо-волонтерам свого рідного міста Києва долати складнощі порятунку тварин-безхатченків. Саме там я знайшла своїх двох найкращих в світі собак - Денні та Вегаса, які вже багато років наповнюють моє життя радістю і любов'ю.
В березні 2020 року, коли почалась пандемія Covid-2019, я нон-стопом відшивала безкоштовно захисні маски для цивільного населення України, відправляла поштою в різні куточки країни, передавала в медичні заклади. На швейній машинці, з тканини, яку закуповувала колись для створення іграшок ручної роботи. Потім мене сконтактували з Ольгою Богомолець, яка люб'язно купила величезний рулон тканини для пошиву захисних масок для військових на фронт, тоді масштаби збільшились в багато разів.
Паралельно з усією діяльністю я проводила періодично благодійні майстер-класи, де ми збирали кошти для дитячих будинків Київської області. В тих же дитячих будинках проводила майстер-класи для дітей, щоб підтримати їх.
Допомога в прибиранні на території монастирів та церкв іноді також мала місце в моєму графіку.
На початку повтомаштабного вторгнення я почала збирати продуктові набори, ліки і інше необхідне для підтримки літніх людей, які залишились самотніми і жили в бомбосховищах. 24\7 я шукала можливість знайти допомогу, самостійно розвозила по місту пакунки, під обстрілами, стояла по кілька годин в черзі за ліками, тому що тоді ситуація була над-складна. Але, ми вистояли!
Після деокупації Киівщини я вже їхала колоною з іншими волонтерами в Іпрінь, Бородянку, Демидів і інші населені пункти. Ніхто тоді не знав, що нас чекатиме далі. Але кожен хотів допомагати усім, чим міг.
Після кількох таких гуманітарних поїздок мене запросили стати частиною одного Благодійного фонду, де я пропрацювала на безоплатній основі кілька місяців. Паралельно з цим я 24\7 збирала і відправляла допомогу знайомим військовим, які боронили нашу країну. За 2 місяці - 3 машини, дрон, більше ніж на 1.000.000 грн допомоги.
В липні 2022 я стала частиною іншого фонду, де, як мені здавалось, були люди ближчі мені по духу. Ще 10 місяців роботи ще в одному фонді. Я вела соціальні мережі, шукала спонсорів, інвесторів, домовлялась про великі співпраці, вела збори, збирала допомогу, їздила в кожну поїздку, роздавала допомогу разом з засновником, робила такі фото і відео звіти, що нас репостили великі відомі блогери, люди вже самі нам писали і пропонували допомогу. За 10 місяців я підняла чужий фонд з колін на високий рівень. Але, в квітні 2023 року я пішла. На жаль, прозора робота фонду - це фундамент для мене, але не для тих, з ким я співпрацювала.
Мною було прийнято рішення відкрити власний Благодійний фонд. Я об’їздила майже всі прифронтові території України, потрапляла під обстріли, боялась, але не здавалась! В день гуманітарної місії до міста Бахмут, коли воно вже було на 90% окуповане ворогом, розстріляли колону, де загинули волонтери. Це була не наша колона. Є впевненість в тому, що якщо ти зміг вижити в Авдіїці, Бахмуті, в Херсонській області, коли в 15 метрах падали снаряди і висів ворожий дрон, то у тебе є якась велика місія в цьому житті, тому працюємо!
